Ми часто сприймаємо тривогу як щось погане, від чого треба позбутися: випити заспокійливе, відволіктись, переключити увагу. Але тривога – це не емоція. Це сигнал, що якась емоція залишилась непоміченою.
У тривозі – цілий клубок непрожитих переживань. Але ми звикли їх не помічати.
Нам соромно злитись, бо злість – це начебто «погано». Ми не дозволяємо собі заздрити, бо це «низько». Ігноруємо втому, бо треба бути сильними. Не визнаємо, що щось неприємне, – бо не хочемо здаватися невдячними. Ці переживання накопичуються і починають неусвідомлено проявлятися.
Наприклад: жінка готується до важливої зустрічі, усе йде добре, але раптом – тривога. «Що не так? – питає вона себе. І тільки згодом розуміє: вона боїться не самої зустрічі, а осуду. Бо в дитинстві її соромили за будь-яку помилку. Тоді цей сором не мав простору, щоб бути побаченим. А зараз, у тілі дорослої людини, він проривається у вигляді тривоги.
Або вона відчуває тривогу щоразу після розмови з мамою. Мама нічого не каже образливого, просто «дає поради». І раптом тіло стискається, з’являється клубок у горлі. А згодом – безсонна ніч. І тільки з часом вона помічає: там є злість. Бо ці поради звучать як знецінення. Але злитись на маму – «не можна», і це проявляється як тривога.
Тривога – як туман і якщо в нього не вдивлятись – починаємо поводитися хаотично: їмо без потреби, залипаємо в стрічці, безцільно гортаємо новини. Але ми тікаємо не від тривоги – а від того, що за нею стоїть.
А там може бути різне: неусвідомлена злість, прихована образа, нездійснене бажання чи навіть… радість. Бо й радість може викликати тривогу – якщо в дитинстві ми чули у відповідь на щире «мамо, дивись!» – «Не заважай, я втомлена». Тоді навіть радість здається «небезпечною».
Тривога – не ворог. Вона не заважає нам жити – вона намагається достукатись. Вона каже: «Послухай себе». І запрошує до діалогу – не щоб тривожитись більше, а щоб почати нарешті себе чути.
В підтримуючій групі «Коли тривога заважає жити» ми поступово розбираємо, що стоїть за тривогою саме у вас. Вчимося її помічати, розуміти, регулювати і тоді ви починаєте розуміти себе.