про гіпервідповідальність, перфекціонізм і виснаження Є люди, які тривожаться час від часу. А є ті, для кого тривога – постійна: Це вже не просто емоція – це стиль життя. І зазвичай це не вибір. Це – спосіб виживати, який колись був дуже потрібний. Як формується «тривожна особистість»? Ніхто не народжується тривожним. Але ми можемо стати […]
Monthly Archives: Серпень 2025
Ти вже не згадуєш, коли востаннє просто була сама. Не з ним, не для нього, не поруч, а просто – сама. Зранку – «що йому приготувати», увечері – «як у нього справи». Твої бажання кудись зсунулися, як ковдра, якою накрили іншу людину, а себе лишили на краєчку. У злитті немає драми, немає сварок чи образ. […]
Є речі, які ми хочемо, відчуваємо, мріємо про них, але чомусь не даємо собі зробити крок. Наче хтось усередині постійно тисне на гальма. «Що люди подумають?» «А ти взагалі маєш право?» «Тобі спершу треба заслужити…» І от уже не живемо, а виправдовуємось перед кимось або перед собою. Заборони, які йдуть із минулого Ці «не можна» […]
Ми багато говоримо про те, як навчитися говорити «ні», будувати власні кордони, дбати про себе. Але є й інший бік – навички не порушувати чужі кордони. І тут теж буває складно, бо… Ми звикли «бажати добра», ми щиро хочемо допомогти, ми думаємо, що знаємо краще і це наче не про кордони, а про турботу: – […]
Іноді ми не можемо знайти причину тривоги. Все наче гаразд, але всередині – важко. Наче щось нависає, не дає видихнути. Знайоме відчуття? Це може бути не «звичайна» тривога. А екзистенційна. Тривога, яка не про конкретну ситуацію, а про сам факт нашого існування. Про його крихкість, невизначеність, обмеженість. Чим ця тривога відрізняється? Вона не кричить. […]
Про тишу, яка більше про віддалення, ніж про спокій Після сварки може настати тиша. Здається, що все вже вляглось. Ніхто більше не кричить, не доводить. Але всередині не легше. Мовчання в таку мить не завжди про мир, часто про розгубленість, про: «я не знаю», «як до тебе тепер», «мені соромно», «боляче», «страшно знов бути відторгнутим». […]






