(Якщо не хочеться «вставати і робити»)
Є моменти, коли ми знаємо, що хочемо змін, але не відчуваємо жодної сили рухатись.
А мотивувати себе вже втомилися, бо це часто звучало як наказ.
Мотивація – це не про тиск
Нас довго вчили: щоб щось робити, треба зібратись, напружитись, не нити тбто змусити себе.
Але внутрішня мотивація – вона інша. Вона виростає з розслаблення і дозволу, а не з примусу і напруги.
Що гасить «внутрішній вогонь»?
- Порівняння з іншими: «Он вони як можуть – а я що? »
- Очікування миттєвого результату: «А якщо не вийде з першого разу? »
- Самозвинувачення: «Я знову все провалю, я вже стільки разів пробував(ла) »
І тоді не хочеться навіть починати бо не хочеться знов переживати поразку і ще більше відчувати свою нікчемність.
Як почути свій справжній імпульс?
- Припинити кричати на себе в думках
- Згадати моменти, коли щось робилось із натхнення – а не «бо треба»
- Запитати себе: –«Що я роблю просто так? Без оплати, без оцінки, а просто тому, що мені це подобається? »
Мотивація повертається, коли до себе «по-доброму»
Коли ти сам собі, не обов’язково хтось говориш:
– Ти маєш право пробувати. Не виходить – значить, іще не час. Але я з тобою. Я вірю в тебе (ми самі собі підтримка, опора, і та людина, яка в нас вірить!).
Не починай із великих кроків
Спробуй:
- 15 хвилин того, що тебе живить
- Записати одну свою мрію в нотатках телефона
- Зробити щось «некорисне», але «для душі»
І це вже рух.
Твоя реалізація не мусить бути героїзмом, вона може бути з турботою і підтримкою себе.