Біль у тілі не завжди виникає лише через фізичні причини, іноді він – відповідь психіки на сильне внутрішнє напруження.
У психотерапії симптом часто розглядається як спосіб захистити людину від психічного болю, який вона не може витримати. Це може бути:
- біль у животі перед важливою зустріччю;
- головний біль щоразу після розмови з начальником;
- затиснене горло після розмови з батьками.
Сильні емоції: страх, гнів, сором, провину, розпач часто можуть маскуватися під фізичними проявами. Емоції, яким колись не було місця, які не дозволяли собі або не дозволяли інші людини виходять у вигляді певних симптомів.
Наприклад:
Жінка, яка завжди була «зручною» – для батьків, потім для чоловіка, на роботі. Її тіло постійно болить, вона втомлена і немає енергії. Але сказати «я втомилася і мені все набридло» – не може. Бо вона звикла тримати все на собі.
Або:
Чоловік, у якого болить серце – буквально. І з’ясовується: він роками живе у шлюбі, де не відчуває тепла. І не наважується піти, бо боїться зруйнувати життя дітям. Його серце болить не тільки тілесно, а й емоційно.
За симптомом часто стоїть внутрішній конфлікт:
– між «треба» і «хочу»;
– між зовнішньою роллю (мама, син, керівник) і власними потребами;
– між забороненими почуттями і бажанням залишитися «хорошою людиною».
Коли ці частини не можуть домовитися, психіка вибирає обхідний шлях – тіло.
Вихід з цього – поступовий. Через уважність до себе, визнання того, що десь всередині є біль, злість, втома. І через діалог: із собою, іноді – з близькими. Це може бути непросто. Визнати свої потреби – і почати їх заявляти – страшно бо це змінює стосунки, всі близькі звикли до певної нашої моделі поведінки і їм звичайно не сподобається
Але потрібно ризикувати, щоб почати нарешті жити без болю.
Якщо вам відгукується – запрошую на консультацію. Разом ми зможемо обережно роздивитися, що стоїть за симптомом і дати місце тому, що давно проситься назовні.