Різні відчуття часу
Сьогодні все частіше можна почути про те, що час ніби минає швидше, ніж раніше. Комп’ютерізація, постійний потік інформації та віртуальна реальність, в яку ми занурюємось, а також безперервний ритм подій – усе це створює відчуття прискорення часу. У нашій свідомості дні наче зливаються, коли ми намагаємося встигнути охопити й обробити цей нескінченний потік інформації. Можливо, саме через це часто може відчуватися брак часу, ніби ми щось пропускаємо, і бажання повернути втрачені моменти.
Але всім відомо, що час поняття відносне. Колись Альберт Ейнштейн відкрив свою теорію відносності і зробив висновок, що чим швидше рухається об’єкт, тим повільніше йде його час відносно того, хто залишається у стані спокою. І сьогодні ще продовжуються наукові експерименти і спостереження у фізиці та механіці, але з точки зору психології теж є про що подумати, бо виходить, що той, хто рухається і той, хто у стані спокою мають різне відчуття часу.
Хто з нас не помічав, як довго триває ніч із зубним болем або як швидко пролітає зустріч із коханою людиною? Нудні наради здаються нескінченними, а коли їдеш в поїзді – годинник рухається повільно. Якщо багато справ і все розписано похвилинно – то не лише день проноситься швидко, а й взагалі – тільки був понеділок і вже п’ятниця. В дитинстві час ніби тягнеться, але разом із нашим дорослішанням це відчуття поступово розчиняється.
Тобто відчуття часу – нелінійне, а значить, ми самі можемо впливати на нього, бо це ж наші власні відчуття. І одразу постає питання: як ми можемо «подружитися» із часом, щоб він «працював» на нас.
Стан потоку як спосіб подружитися із часом
Коли ми перестаємо фокусуватися на майбутніх або минулих подіях і цілком знаходимося в теперішньому моменті, то можемо помітити і повноцінно пережити кожну хвилину. Інше питання, що це не так просто, бо мозок тягне нас у постійне розмірковування стосовно того, чи правильно ми вчинили або, що ж буде далі, і вміти зупиняти його – то не така собі проста робота. Але цілком можливо в ній досягти успіху, якщо тренуватися, адже все потребує тренування і напрацьовування нової звички. Перш за все необхідно зрозуміти, що наше тіло завжди в теперішньому моменті і звертаючи увагу або переключаючись на тіло, ми повертаємо себе у відчуття «тут і зараз». Практики усвідомленості та медитації, які сьогодні популярні, можуть стати нам у нагоді і допомогти у напрацюванні цього відчуття. Стан спокою і теперішнього моменту завжди зповільнює нас і в такий спосіб наш час «зупиняється».
Смислове наповнення діяльності
Мабуть, кожен міг спостерігати, що коли ми сповнені натхнення і зайняті улюбленою справою, години можуть минати майже непомітно. Існують дослідження, які показують, що в моменти творчого піднесення, коли людина розчиняється у своїй діяльності, мозок менше фокусується на часі, тобто під час наших дій ми реально можемо проживати більш довге життя.
Водночас, відчуття часу також сповільнюється, коли ми зосереджені на тому, що не приносить нам задоволення, виконуючи механічні, рутинні завдання або ті, що не мають для нас особистого значення. Тут постає інша проблема – хочеться цей час прискорити. Але знов таки – повернення себе в поточний момент дозволяє не занурюватися у відчуття даремного гаяння часу, а дати собі можливість трохи розслабитися і відпочити, перш ніж «бігти далі».
Також можна спробувати змінити фокус на значущість та смисл нашої діяльності. Якщо знайти у рутині, хоча б якусь користь, зрозуміти справжню її мету, можна суттєво змінити наше відчуття часу. Наприклад, коли виконуєте рутинний звіт, замість того, щоб зосереджуватися лише на його завершенні, згадайте, навіщо взагалі ви це робите. Можливо, ви отримаєте гроші і знаєте, на що зможете їх витратити, або ви відчуваєте себе впевнено та стабільно, маючи цю роботу, або будь що позитивне. Переключаючись на таку мету, звіт стане не таким нудним, бо ви відчуватимете значення вашої роботи, що допоможе, в свою чергу, «прискорити» час.
Планування та його вплив на відчуття часу
Парадоксально, але ретельне планування може як скоротити, так і розширити наше сприйняття часу. І тут необхідно знайти «золоту середину». Багато, хто жаліється, що часу на все не вистачає, але якщо відкрити телефон і подивитися кількість екранного часу, може виявитися, що це більше 3-х годин, ми не враховуємо зараз роботу, а лише «залипання». І отже, при такому відношенні вже не важливо скільки годин у нашій добі, все одно не вистачить. Та коли взяти 24 години, відняти 8 годин на сон, 8 годин на роботу, час на дорогу, на домашні, сімейні справи – години дві точно зостанеться. Якщо віділити хоча б половину того часу, що залишився, тобто навіть не весь вільний час, і присвятити його особистим задоволенням – одразу увесь день, яким би важким він не був, відчується як «продуктивне проживання». І тоді підвищується цінність кожної хвилини, адже ми починаємо усвідомлювати, що час – це не лише кількісна, а й якісна величина. А коли вам здається, що у вас зовсім немає вільного часу, необхідно памʼятати: час не «знаходять», його «виділяють», і якщо у вас є мрія, виділіть на неї хоча б годинку і станете на крок блищи до неї.
Час – це ресурс, який неможливо зберегти, але можна змінити наше відчуття до його швидкоплинності і навчитися співпрацювати з ним, що допоможе жити у гармонії з собою та Всесвітом.