Ми багато говоримо про те, як навчитися говорити «ні», будувати власні кордони, дбати про себе. Але є й інший бік – навички не порушувати чужі кордони. І тут теж буває складно, бо…
Ми звикли «бажати добра», ми щиро хочемо допомогти, ми думаємо, що знаємо краще і це наче не про кордони, а про турботу:
– «Тобі треба просто більше відпочивати!»
– «Та не переживай так, усе буде добре!»
– «Ну я ж хочу як краще…»
Можливо, знайомо?
Як саме ми порушуємо чужі кордони?
- Даємо поради, коли нас не просять. Нам здається, що ми знаємо краще, хочемо допомогти, діємо з любові.
- Оцінюємо вибір іншого. Навіть із добрими намірами і з гарною оцінкою: «Ну ти смілива, я б так не змогла» або мовчки – одним поглядом.
- Рятуємо, коли не просять. Беремо на себе відповідальність за чужі емоції, хочемо полегшити біль, а насправді просто не здатні витримати безсилля.
- Ображаємося, коли хтось говорить нам «ні», також не приймають наші поради, відмовляються від нашої допомоги.
Це дуже тонкий механізм всередині нас, що працює як турбота, увага, і зовсім не про те, що ми використовуємо людину, керуємо чужим життям. І тому так складно одразу це помітити.
Чому так стається?
Бо нас не вчили бути поруч із чужими кордонами.
Не вчили питати: «Ти хочеш поговорити чи просто, щоб тебе послухали?» «Я можу щось зробити чи просто побути біля тебе?», а також не вчили бути у своїх кордонах і не заходити на чужі.
Ми часто віримо, що любов – це віддати все. Але любов – це відчувати себе і поважати іншого.
Що робити?
- Помічати: своє бажання втрутитися, вказати, виправити.
- Ставити собі питання: «Це справді про іншу людину? Де в цій ситуації Я? Чи мені зараз тривожно/боляче/нестерпно?»
- Почекати: не відповідати одразу, не рятувати одразу, дати простір.
- Слухати: не для того, щоб відповісти», а просто слухати, будучи поруч.
- Запитувати: «Тобі потрібна порада чи просто, щоб я тебе вислухала?», «Мені хочеться допомогти – це буде доречно?»
Маленький крок
Спробуй сьогодні помітити: у розмові, листуванні, зустрічі – коли хочеш сказати щось «корисне», зупинись і спитай: «Чого зараз потребує ця людина? А чого – я?»
Навчитися бути поруч, не рятуючи, поважати, не знецінюючи – це процес.
Якщо ти відчуваєш, що хочеш краще розуміти себе й свої стосунки з іншими, якщо тобі важливо навчитися чути свої кордони і не ламати чужі, я запрошую тебе у свій простір.